# Парламентські запитання щодо контр-експертизи (2015): як почалися політичні дебати

> У 2015 році депутат CDA Пітер Оскам поставив міністру серію запитань про практики страховиків майна щодо контр-експертизи — початок політичного і правового руху.

*Gepubliceerd: 2015-10-27* · *Categorie: jurisprudentie*

---

27 жовтня 2015 року депутат CDA Пітер Оскам поставив міністру безпеки і юстиції серію запитань про те, як нідерландські страховики майна поводяться із залученням страхувальниками власного контр-експерта. Запитання прозвучали в момент, коли тема активно висвітлювалася в медіа — серед іншого через споживчі програми та публікації про страхувальників, які, за їхніми словами, тонули у врегулюванні шкоди, де страховик сам був і стороною, і оцінювачем. Набір запитань Оскама в ретроспективі позначає політичний пункт виходу дискусії, яка в наступні роки сягне судових рішень і міністерських підтверджень.

## Привід

Перед цими запитаннями зійшлися кілька сигналів. Передачі про права споживачів висвітлювали випадки, коли страхувальники скаржилися на врегулювання, особливо пожежних, водяних і штормових шкод. Була й критика з боку самих контр-експертів, які повідомляли, що певні страховики фактично відмовлялися їх визнавати — наприклад, приймаючи як співрозмовників лише експертів з одного реєстру або принципово не оплачуючи рахунки або лише частково.

CDA підхопила ці сигнали. Для партії, що історично цінує справно функціонуючий ринок зі збалансованими позиціями споживача і пропонувача, це було природне поле: не ідеологічно проти страховиків, а критично щодо ринкової поведінки, яка нівелює законну позицію страхувальника.

## Що питалося

Запитання Пітера Оскама загалом ділилися на три категорії.

**Запитання про законні рамки.** Як співвідносяться умови полісу зі статтею 7:959 Цивільного кодексу Нідерландів? Чи може страховик у полісі визначити, що як контр-експерти приймаються лише експерти з конкретного реєстру? І який статус обов'язку відшкодування розумних експертних витрат — чи це тверде право, чи норма, відкрита для тлумачення?

**Запитання про ринкову практику.** Чи має міністр сигнали, що страховики на практиці відмовляють страхувальникам від залучення власного експерта? Чи здійснюється спрямування виплат на власних регуляторів без активного інформування страхувальників про їхнє право на контр-експертизу? І як це співвідноситься з обов'язком турботи, який страховики мають згідно із Законом про фінансовий нагляд (Wft)?

**Запитання про нагляд і виконання.** Яку роль міністр бачить для Управління фінансових ринків (AFM) при практиках, що обмежують свободу вибору страхувальників? Чи функції вирішення спорів Kifid достатньо для забезпечення справедливості в окремих випадках, чи потрібен структурний нагляд?

## Що відповів міністр

Відповідь на ці запитання — надана письмово в наступні тижні — була юридично виваженою і політично стриманою, але містила для обізнаних три зрозумілі повідомлення.

По-перше, було підтверджено, що право на власного експерта і на відшкодування розумних витрат випливає з імперативного права. Умови полісу, які відступають на шкоду страхувальника, у принципі недійсні.

По-друге, було визнано, що обов'язок турботи з Wft означає, що страховики мають активно інформувати своїх страхувальників про їхні права в процесі врегулювання шкоди — не лише тоді, коли про це прямо запитують. Замовчування права на контр-експертизу, коротко кажучи, перебуває у напрузі з цим обов'язком турботи.

По-третє, Голландська Асоціація страховиків була закликана самостійно посилити правила поведінки щодо контр-експертизи. Міністр залишив за собою право, якщо саморегулювання виявиться недостатнім, розглянути додаткові заходи.

## Що це означало для галузі

Парламентські запитання 2015 року в короткостроковій перспективі не призвели до зміни закону. Однак вони породили кілька непрямих ефектів, що стали видимими у наступні роки.

Голландська Асоціація страховиків переглянула й посилила кодекси поведінки щодо контр-експертизи — хоч і в темпі та обсязі, які визначив сам сектор. Політичний сигнал, що тема — в полі зору, дав попутний вітер цивільним процесам, що почалися приблизно тоді ж проти страховиків. Пізніші рішення проти Interpolis (2018) і Achmea (2020) не відокремлені від клімату, який ці парламентські запитання допомогли сформувати у 2015 році.

А організації споживачів відтоді систематичніше вказували на існування права на контр-експертизу — раніше це право для багатьох страхувальників залишалося невидимим просто тому, що ніде не згадувалося прикметно.

## Що це означає для вас тепер

Як страхувальник ви сьогодні можете виходити з того, що ваше право на власного контр-експерта міцно вкорінене: у законі, у правилах поведінки самого сектору і у низці судових рішень, що спочивають на політичному фундаменті, в т.ч. цих парламентських запитань. Якщо ви все одно зустрінете страховика, який ставить це право під сумнів, можете посилатися на статтю 7:959 Цивільного кодексу Нідерландів і на підтвердження, які послідовні міністри — починаючи з відповіді на запитання-Оскам — давали з цього приводу.

Парламентські запитання жовтня 2015 року історично не є фінішною лінією дискусії, а точкою старту, без якої все наступне було б значно складніше.